Фауст

Сонце злякалось
Я б також так зникла
Так швидко-радісно лапки біжать
В минуле, заснули жовті очі - відчуття

Ніби хтось запалив світло
Ніби хтось заперечив бидлу
Зачаровані квіти ночі
Я до тебе вже так звикла

Сідаєм на потяг
Я шепчу тобі в ліве вушко
Лікує тільки ворог
Я брешу тільки в правду на рану дую

Ніби хтось запалив світло
Ніби хтось заперечив бидлу
Зачаровані квіти ночі
Я до тебе вже так звикла

Ми ж так часто вагались, шукали гадали
Так часто не знали куди іти
Піском із пустелі, абзаци на стелі
Кути рівнобедрені як круги
Ці реалії стерлись
Я до диявола свого
Звикла
Я до диявола свого
Звикла

Ніби хтось запалив світло
Ніби хтось заперечив бидлу
Зачаровані квіти ночі
Я до тебе вже так звикла