Теодоліт

Пальці на вікні ніби не мої
А чиї ж тоді я не пойму

Міць скла й вона
Тиха й не сумна
Відчай стік й на дні стакану
Кинула око вона на переливи

Гойдається луна
Закрила очі я
А мене вже забрали
На сторону санкціонованого зла
Прикро, відійде місяць
Та з ним й вода

Всі вітри й степи
В′яжуться вузлом
Тільки ти
Залишишся вдома

Ввійдеш в стан свого
Вічного каяття
Що було, то стало чужим

Гойдається луна
Закрила очі я
А мене вже забрали
На сторону санкціонованого зла
Прикро, відійде місяць
Та з ним й вода